Наказ по коледжу номер 75к 12.03.2021 Про дотримання чинного законодавства щодо благодійних внесків
Гальчук Оксана Миколаївна
КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ – це конфлікт між публічно-правовими обов’язками
Іншими словами, конфлікт інтересів – це ситуація, при якій службова особа, виконуючи свої обов’язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов’язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, алше здатний до цього призвести.
Закон виділяє два види конфлікту інтересів:
– реальний конфлік інтересів (абз.12.ч.першої ст.1 Закону)
– потенційний конфлікт інтересів (абз.8 ч.першої ст.1 Закону)
РЕАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
ПРИВАТНИЙ ІНТЕРЕС – будь-який майновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях (абз.11 частини першої статті 1 Закону).
ПОТЕНЦІЙНИЙ КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ – тобто наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
СПОСОБИ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ
Стаття 29 Закону визначає, що конфлікт інтересів може бути врегульований самостійно працівником або ж шляхом вжиття заходів зовнішнього врегулювання, тобто керівником особи.
До таких заходів Закон відносить:
1. усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2. застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
3. обмеження доступу особи до певної інформації;
4. перегляду обсягу службових повноважень особи;
5. переведення особи на іншу посаду.
Кожен з цих заходів має свою специфіку, адже може обиратися в залежності від низки умов:
а) виду кофлікту інтересів (потенційний або реальний);
б) характеру конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий);
в) суб’єкта прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації);
г) наявності (відсутності) альтернативних заходів врегулювання;
д) наявності (відсутності) згоди особи на застосування заходу.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ ДІЙ, ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ. УСУНЕННЯ НАСЛІДКІВ ВЧИНЕННЯ ДІЙ, ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ.
Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій ст.65 Закону, якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті 3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов’язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:
дисциплінарну відповідальність за:
– неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретнипх обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
– неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов’язково).
цивільно-правову відповідальність за:
– вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодуваннгя матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
адміністративну відповідальність за:
– неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1700 до 3400 гривень, а в разі застосування положень частини 5 ст30 КУпАП, то додатково із позбавленням правав обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 КУпАП);
– вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3400 до 6800 гривень, а в разі застосування положень частини п’ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року).
В аспекті кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам’ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання службовим становищем», «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».